— Хочу висловити свою особисту думку і думку керівника обласного управління культури: у нас на Черкащині дуже багаті джерела народної творчості… У якісь часи вона затихає, потім знову відроджується. І тепер ми маємо період відродження української народної музики.
Можливо не зовсім скромно, але ми одними з перших почали пропаганду народної музики на Україні, організацію різних заходів, щоб надати нового стимулу для її розвитку. Зокрема, з 1982 року почали проводити фольклорні фестивалі “З глибин народних”. В цьому році провели вже сьомий. Не хочу перебільшувати, але за цей час зроблено дуже багато для створення нових фольклорних ансамблів. Було на той час близько 60 колективів, зараз понад 300. За сім років у п’ять раз. І, що важливо, тут потрібно найменше зусиль, бо найпростіші інструменти і людський голос. Не потрібні різні там синтезатори й така інша дорога апаратура. І якщо раніше брався досить широкий пласт народної культури, то тепер розвиток пішов у глибину. Позгадували такі давні пісні, ігрища, сцени театральні, обрядовий пласт. І бачимо, що ми на правильному шляху. Бо це святе, і ми з великим задоволенням слухаємо все це і повинні його використовувати, щоб розвивати культуру і моральність народу.
Років три тому ми звернули увагу, що переважна більшість колективів складають люди літні старі. А пісня повинна передаватися як естафета від літніх старих до молодих. І ми почали створювати на базі цих колективів дитячі юнацькі колективи. Причому більшість цих учасників приводили своїх дітей, внуків, які виховані на сучасних ритмах. Але приємно те, що вони прилучаються і до давніх, що в певній мірі, більш моральні і гуманні. Таких “молодих” колективів понад 100.
Те, що в наших можливостях, будемо продовжувати. Будемо додавати нових барв до наших цих вже традиційних фестивалів. Напевно потрібно виходити і на новий більш науковий рівень. Можливо будемо готувати таку науково-практичну конференцію і проводити її в Черкасах.
Відносно кобзи; кобзарського мистецтва. Це особлива стаття.
За кобзарським мистецтвом стоїть могутній історичний патріотичний пласт нашої культури. На жаль, за останнє 50-річчя ми також чимало втратили в цьому.
- Так-так…
— Однією з найбільших втрат видається мені те, що бандура стала жіночим інструментом. Кобзарів, бандуристів можна перелічити на пальцях, а от у консерваторіях, училищах скрізь навчаються дівчата
— Чому ви думаєте вже немає сліпих кобзарів, лірників?
— Чому? Розумієте, міняється життя, приходять нові ритми, яким людина, хоче-не-хоче, підкоряється. Але життя йде і все стає на свої місця. Проходить хвиля року і людина приходить до розуміння високих цінностей, повертається до тих джерел народної творчості, яке відбиралося століттями. Я думаю не тільки ми втратили в народній музиці. І як інші народи, ми повертаємося до них.
Ми внесли пропозицію по проведенню першого республіканського свята кобзарського мистецтва. І воно відбулося минулого року. І ми перші в Україні провели обласне свято кобзарського мистецтва. Крім фестивалю “З глибин народних” ми проводимо конкурси скрипалів, конкурс піаністів. І сім років уже проводимо обласний конкурс бандуристів. Переможці цього конкурсу, який традиційно проводиться в Каневі, ідуть на Шевченкову гору і там проводять концерт-реквієм.
— Чи ви пам’ятаєте скільки бандуристів брало участь у конкурсах?
— Я говорив про конкурси. От у обласному святі кобзарського мистецтва брало участь близько 200 чоловік. Це і капели, і ансамблі, і окремі виконавці. А в республіканському святі — травень цього року — близько тисячі учасників. Вони також пройшли останнім шляхом Шевченка на його могилу. І провели концерт-реквієм, Гостями були люди з 18 країн світу. “Вінок Кобзареві” — так називався заключний концерт в тисячу голосів бандуристів.
Тепер сподіваємося, що таке свято буде традиційним. Люди звикають до такого свята і ми бачимо якусь користь. Зараз майже закінчений проект Кобзаревого поля біля Дніпра в Каневі — такий літній кінотеатр на 5 тисяч місць. Ми сподіваємося, що коли це буде зроблено ми вийдемо і на свята міжнародного рівня.
— Чи ваш обов’язок фінансувати народну музику в області?
— Вас цікавить організаційна структура? Значить так: є управління культури обласної Ради народних депутатів. Думаю назва управління не дуже підходить, краще було б сприяти розвитку культури, то може Комітет культури краще. Але справа не в назві. Справа в тому, що ми робимо. На асигнування в цілому на розвиток культури держава виділяє 22 мільйони. Ці кошти йдуть і на утримання двох театрів, філармонії, двох музичних училищ і культурно-освітнього училища. До речі, в училищах є спеціальні відділи, які готують кадри для вивчення народної музики. 44 школи мистецтва в області і близько 100 філіалів. Як правило, в усіх школах вивчаються народні інструменти. Потім — утримання будинків культури і клубів, на базі яких і існують ці наші народні колективи. Їх у нас понад 6000. Бібліотек системи культури близько 900. Музеї — 8 державних музеїв і близько 700 музеїв на громадських засадах. Крім цього, для надання методичної допомоги закладам культури є обласний науково-методичний центр народної творчості і культурно-освітньої роботи. Там працює чоловік 30, які безпосередньо займаються питаннями надання допомоги, сприяння й організації семінарів, конкурсів, фестивалів. Є три обласні бібліотеки — для дорослих, юнацтва, дитяча. Вони також є обласними методичними центрами. Є обласний краєзнавчий музей, також методичний центр. І обласне управління культури, яке покликане, по-перше, виділяти асигнування, розподіляти його на розвиток народного мистецтва театру і всіх цих речей, координувати роботу всіх цих методичних центрів і те, що ми називаємо сприяння розвитку культури. В усякому разі, всі заходи, про які я говорив, вони починалися в цьому кабінеті.
— Чи ви знаєте який процент тих 22 мільйонів карбованців іде кожен рік на будинки культури?
— Це важко сказати, бо ці БК і клуби різні і важко сказати скільки саме. В усякому разі держава оплачує заробітну плату всім працівникам культури — технічному персоналу. Виділяє кошти на ремонт приміщень і на різноманітну апаратуру. Можете запитати чи достатньо цих коштів? Не достатньо. І зараз піднімається громадська думка з приводу того, що на культуру виділяється один процент державного бюджету. Це дуже мало. І багато наших бід бере тут початок. І ще відверто: в суспільстві немає глибокого розуміння приділяти більше уваги на розвиток культури.
— Від чого залежить сума грошей, яку ви даєте будинкам куль тури?
— Від бюджету. Іще скажу: великі надії покладаємо на регіональний госпрозрахунок, тоді ми самі будемо визначати контрольні цифри затрат на ті чи інші цілі. Це внесе позитивні зміни на розвиток культури.
— Перебудова?
— Так, перебудова. Люди повинні самі вирішувати найголовніші проблеми свого життя. Так, їм видніше.
— Чи мають перепідготовку спеціалісти культури в закладах підготовки кадрів?
— Так, мають. 1100 учнів навчаються в двох музичних училищах. Потім вони йдуть на роботу в музичні школи області, Для клубних і бібліотечних установ готує кадри Канівське культосвітнє училище. Для училищ викладачів готують вищі учбові заклади — Інститути й консерваторії. Це система підготовки кадрів. А є система перепідготовки — підвищення кваліфікації. Вона складається з обласних курсів підвищення кваліфікації при обласному управлінні культури. Інститут підвищення кваліфікації при Міністерстві культури України. І такий же Інститут при Міністерстві культури СРСР. Різні категорії навчаються в різних установах. Рядові працівники на обласних курсах. В рік проходить 300-320 чоловік. Так випадає, що кожен буває один раз в 5-6 років.
— Чи існує така література про це, бо це було б дуже цікаво для навчання у нас.
— Не знаю.
