Ткаченко Георгій Кирилович

Ткаченко Георгій Кирилович (1898–1993)

Народився в Курської області. Помер у Києві.

Навчався в Курському реальному училищі, пізніше в Харківському художньому училищі. У той час, у 1916–1917 роках, захопився грою на бандурі, коли почув Петра Древченка у Харкові. Згодом став його учнем, попри те, що молодого зрячого хлопця спершу не сприймали серйозно. У колі його колег-бандуристів у Харкові тоді були Кучугура-Кучеренко, Гнат Гончаренко, Гнат Хоткевич, Єгор Мовчан. Таким чином, Ткаченко опанував традиційну гру на старосвітській діатонічній бандурі.

Наприкінці 1920-х поїхав до Москви, навчався там у ВХУТЕМАСі, у майстерні Олексія Щусєва як архітектор-художник. Викладав у Московському архітектурному інституті.

Після 1945 повернувся в Україну. Тут був учасником Товариства охорони пам’яток історії та культури, багато подорожував та робив замальовки. Знаний художник-аквареліст, він мав чимало персональних виставок. У 1970-х, із відродженням популярності кобзарської справи, виступає на концертах. Як єдиний на той час носій традиційного кобзарства, популяризує старосвітську кобзарську манеру, зокрема зробив креслення бандури, за якими виготовляли інструменти, та написав навчальний підручник. Серед його послідовників та учнів Микола Будник, Михайло Хай, Микола Товкайло, Тарас Компаніченко, Володимир Прядка та інші.

Заснував Київський кобзарський цех, ініціював створення музею кобзарства.

Вільям Нолл записав Георгія Ткаченка 1992 року.