Кобзарі та лірники

Першу експедицію із запису та інтерв’ювання кобзарів і лірників, що продовжували музичні практики незрячих селянських менестрелів України, Вільям Нолл провів у 1992 році – разом із колегами з Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнологіії (ІМФЕ) вони мандрували Чернігівською, Сумською, Полтавською, Дніпропетровською областями. Нолл записав небагатьох живих на той час виконавців (більшість із яких не були сліпими), а також їхніх дружин, дітей, поводирів, учнів і дослідників старцівства. Період експедиції був періодом великих потрясінь. Люди ще не хотіли говорити про звірства 1930-х років чи записувати свої розмови на магнітофон. Але коли вони чули, що дослідник – американець, погоджувалися говорити. На щастя, ця експедиція відбулася, і ми маємо надзвичайні свідчення української музичної культури.

Георгія Ткаченка (Київ), Анатолія Парфіненка (Харків), Василя Перепелюка (Вінниця), Миколу Будника (Ірпінь), Михайла Хая (Бровари) та багатьох інших кобзарів і лірників Нолл записав під час окремих поїздок протягом 1992-1995 років. Допомагали йому Михайло Хай, Олесь Санін та інші.

Окремої уваги заслуговує проєкт воскових валиків із записами кобзарів, що їх зробили наприкінці 1800-х – початку 1900-х років Климентій Квітка, Опанас Сластьон і Леся Українка. З ініціативи Нолла та за сприяння Джо Гікерсона, тодішнього директора Американського центру фольклору при Бібліотеки Конгресу США ці валики, що зберігалися в ІМФЕ, були перевезені до Вашингтону, відреставровані й продубльовані на магнітофонні касети. Як учасник проєкту, Нолл отримав копію касет. 2024 року ці касети оцифрувані й опубліковані на платформі «Великі Трансформації».