Всі записи
Інструментальна та вокальна музика
Багрійчук Параска Дмитрівна (1927 р.н.)
с. Космач Косівського району Івано-Франківської області
Донька космацького скрипаля-капельмейстера Дмитра Гудим’яка «Гудим’ячка», мати скрипаля Василя Багрійчука (1963 р.н.).
— Розкажіть нам, як ваш тато став музикантом?
— Тато мій з маленького дуже любив музику, і татів, неньо називали в нас, татів неньо зробив татові скрипку довбанку. Самий зробив з дерева довбанку. Но не можу, не пам’ятаю, може тато розказував, з якого дерева, но чи з явора, я не можу вам сказать. І тато в ту довбанку грав. Мав 12 років, то вже ходив грати в колядники. Брали там хлопці, в колядники ходили грати. Потім тато грав, потім купив собі скрипку вже більшу, неньо купив тату скрипку вже більшу. І так тато вже грав. Коли мав 18 років неповних, пішов на війну австрійську. Там був 4 роки.
Звідтем повернувся, і так тато вже був музикантом. З татом грав колись ще давно татів брат Прокіп в решето. Такий був бубник маленький, ну решето таке з тими колокольчиками. То і там був ще старий, називали Антось Федорович, у цимбали. І на бубен цей вуйко. Вони грали втрьох. А потім вже тато був музикантом, дуже славний був музикант! грав з татом. То вже ми пам’ятаємо. То там ще якісь грали до нас, знаєте, то, а потім вже довго дуже грали тато на скрипці, Борис Рожкалік, а по-сільському називали Ключманів, на флоярці. На цимбалах Ігнат Головчук. На бубні мої мами рідний брат Прокіп Чорнищук. Дуже довго вони грали. І була в них така капела, шо напевне всі окружні села їх знали і любили. До тата дуже з великою шаною ставилися люди. Хто знає, як здалека здоровкалися до него.
Потому так підросли татові сини, мої брати. Дмитро, він зараз живе у Львові, в філармонії він працював цимбалістом. Вже пішов на пенсію, так філармонія й проводжала на пенсію. І він грав на цимбалах, а молодший брат грав на бубні. Сильно грали, то вже мови не було. І був з ними флоярист, був Бабвик Василь на флоярці. А потім був, той женився на друге село, грав Петрованчик Іван. І так вони, знаєте, сильно грали, шо як вони.
Тоді не було мікрофонів, тоді не було нічого. Грали надворі, була площадка, підлога називали. Поставлена надворі, під голим небом, ні вкрито, нічого. Зимою вони грали під голим небом. Гуцулку переважно. Гуцулку, завжди Гуцулку. Но там було два якісь вальси. Я знаю ту пісню “Ой, на горі сніг біленький! і “На сопках Маньчжурії”, чи як його називають, вальс. Оці два вальси вони грали. Але переважно Гуцулку. Гуцулку грали, то Волошка було такий, знаєте, з присядками. То сильно танцювали ті мужики, які гуляли, то дивився, де підлога трошечки теє, дуже старався, шоби ту підлогу вломити. Світла не було, електрики, лиш лампа горіла. Там, знаєте, то було 100 разів веселіше.
Ми не гуляли так, як нині. Не казали в нас танцювати, в нас казали гуляти. То зараз гуляють. А то раніше було, знаєте, такий дрібненький танець, шо то мокрий кождий був. Але було сильно весело! Так було весело! То так було, знаєте, бодро.
— А це означає, що вони стояли там в снігу, в дощу?
— Підлога, підлога була, на тій підлозі там і сніг промітали.
— Але як падав сніг?
— А як падав сніг, музики були під стріхою. Це під хатою була підлога. Музики сиділи під стріхою. А люди всі, падало на них. І гуляли, і не здавалися. Веселі були. Не дуже наїдали. Не було тої випивки. Потрошечки, маленькими стаканчиками, такими кілєчками маленькими пили. І не було такого, як нині. Але було, знаєте, весело.
— А чи тато мав також господарство?
— Мав тато господарство, так. У нас була хата, худоба в нас була. Корова була. Ну, десь одна штука або дві. А був один час, як ми були маленькі, то 10 років не мали корови.
— Правда?
— Так, то було дуже трудно жити. Була біда. Хліба білого в нас було на Великдень і на Різдво.
— А коли помер батько?
— У 80-му, 81-му році тато помер. Так. Жив 85 років.
— Чи можете сказати, будь ласка, як це було, це означає, з початку радянської влади, чи треба було змінити звичай серед людей? Я маю на увазі, чи треба було мати, наприклад, в колгоспі? чи вони кликали?
— Нє-нє! колись кликали виступати. Десь їхали у Франківськ, тоди називали Станіслав. Чи в Київ знати, ми малі ще були. То за радянської було влади, але я знаю, шо десь їздив тато виступати. А так то кликали виступати на вибори. Коли були вибори, тоді тата кликали грати.
— А на свята?
— Нє, на свята не кликали ніколи. На свята ніколи, нє-нє-нє! на свята не кликали, шо нє, то нє. А на вибори кликали в одно.
— А що він грав?
— Тато грав всю Гуцулку.
— І на вибори також?
— Теж Гуцулку! Гуцулку! ви шо, Гуцулку, і десь там вальс один, два на вечір. Но вальс не вміли вся танцювати, дехто такі в нас були пару мужиків, шо вони знали той вальс. А більш ніхто. Гуцулку! то до, знаєте, до надсєку, то страшне (сміється). Зараз якби пішли, я не знаю, шо би то було, не змогли би напевне. От мій син гуляв ту Гуцулку дрібненьку. То було до війни, так.
— А ще питання. Чи батько, чи він грав в одній капелі, чи він мав кілька?
— Було більше, мінялися.
— Ні, я маю на увазі одночасно, чи він мав собі одну капелу? або десь другу? Чи тато грав лишень з одною капелою одночасно, чи він міг грати і з тими, із тими?
— Нє-нє-нє! з одною капелою. Тато з свою капелою. І такого не бувало, шоби з кимось другим ішов грати. Нє-нє! одна капела. Хіба мінялася капела. А в ніх постійна була капела, постійна сильна капела, постійна!
— А часто вони грали?
— Ну, в понеділок.
— Ні-ні! це означає, я маю на увазі, чи вони не могли грати на весіллях кожен місяць?
— Коли був піст, то не грали. А як не піст, то грали кожен тиждень, кожен тиждень. Як були весілля, так грали. Було, шо тато в понеділок от починав, вівторок, середа кінчав там то весілля. І вже на четвер до других іде. Навіть було й не спав. Не спав. То був труд страшний.
— І чи часом бувало, що він починав в понеділок, в середу скінчив, і в четвер починав іншу?
— Так, у свята пішли дальше на весілля.
— Це означає, що майже тиждень він грав?
— Тиждень грав. І привик був так не спати, приходив додому з того весілля, якшо був день, не лягав. Ішов косити, літом робота була. А якшо було ше до дня може годинка — півтора, то ту годинку заснув, більше не проспав. Вставав і йшов до роботи.
На мапі
Інші записи з регіону
Більше записів
Хочете додати свій архів?
Онлайн платформа UAgreattransformations.org відкрита для інших приватних архівів, що документують мистецькі та соціокультурні практики ХХ століття в Україні.
Напишіть нам
