Всі записи
Інструментальна та вокальна музика

Головащенко Теодора

с. Суботів Чигиринського району Черкаської області
Інтерв’ю записали Лідія Лихач та Вільям Нолл
album-art

00:00

СПІВАЄ

 [00:00:04] Ой провалився та й утопився” (лірична) 

* пісня не спочатку

Ой, провалився, та й утопився, тільки шапка спливла ж, 

А дівчина, ой, за козаком бистру річку брела.

– Оце такий в мене голос, нема ж голосу. “Ой, брела річку”.

Ой, брела річку, та брела бистру, понад берегами ж,
Набачила, ой, риболовців з чорними й бровами. 

– Тоді я не сказала “з чорними бровами”, пропустила.

Ой, ви, хлопці, та риболовці, вволіть мою ж волю ж.
Закидайте, ой, тонкий невід по синьому морю.                                                      

Ой а ті хлопці та риболовці, воленьку вволили,
Закинули ой, тонкий невід – милого вловили”.
 

– Колись виряжали ми. Трошки оддихну… 

“Ті хлопці, риболовці милого вловили,
Тягнуть його до берега, з рота вода ллється.
Стоїть дівчина, як рибонька б’ється,                                                                       

Поламала білі ручки до мізинного пальця.                                                              

Вік сходила, вік зблудила – не знайшла такого коханця”. 

– То тоді коня ведуть, тіло несуть, кінь головоньку клонить. Ну, якось же кінь виплів же з тої річки, а він втонув, да.

СПІВАЄ

“Ой, коня ведуть, а тіло несуть,
Кінь головоньку клонить.
А дівчина білі ручки ломить”. .                                                              

Вік сходила, вік зблудила – не знайшла такого коханця”

– Відходила, відблудила, найшла коханця. 

[00:02:48] Весна над весною (купальська) 

*уривок тексту календарно-обрядової пісні весно-літнього періоду

– “Весна над весною, 

Весна над вісною, 

Скакала жабка над призьбою. 

Це ж воно до ладу, да, а тоді вже забула, як воно. “Весна над весною, скакала жабка над призьбою”. А далі, Лідочко, нема розуму. Нема. 

[00:03:19] … Приїхав козаченько дівчину сватать (лірична) 

*пісня не спочатку, уривок тексту, ймовірно текстові компіляції

Ше якось, шо приїхав козаченько дівчину сватать, а сам підійшов під вікно дивиться, шо мати її скаже. А мати, а вона по світлонці ходить, ця ж дєвочка, і білі ручки до серденька ломить – “Мамо моя, порадниця в хаті, порадь мені, шо людям казати!” Бо старости ж прийдуть. – “Ой, чи мені рушнички давати,ой чи лягати помирати”. А та ж мати шо, забулась. А там чи гостював, чи не гостював, коня прив’язав до явора, а сам пішов у хату до Катерини. Там побув в Катерини, вийшов, нема коня, ні явора, ні повода шовкового. То він пішов дорогою, та тоже встрів дєвку, чи той бандіта того чи…

– Розбійника? 

– Розбійника. Разбойніка. Та це крута якась. А тоді побув коло їх, вона ж чеше косу гребінкою, переливає горілкою. Чеше косу гребінчиком, переливає сирівчиком. Ой, коса, ти коса, були браві ж коси. Кому ж ти, коса, досталася! Чи панові, чи полковніку, чи настоящому розбойніку? А то й уже усьо.

[00:04:55] …Істрів дівчинку семилітку 

*пісня не спочатку, уривок тексту

– І встрів дівчинку семилітку. Устрів дівчину семилітку, я тобі загадаю сім загадок, одгадаєш – моя будеш, не одгадаєш – должна будеш. І став загадувать сім загадок. І казать, як, ге? Шо біжить без прогону? Шо горить без полум’я? Шо світить в круту гору? Це вже три, да? Шо росте без коріня? Камінь. Чотирі, да? Шо їде, сліду нєту? П’ять. Шо плететься кругом деревця? Шість. Сьома – Шо плаче, сліз не має? Сокіл. Всьо!

– І вона одгадала?

– І вона одгадала. 

[00:05:50] Слава Вишній Богу, і на Землі мир.

– Слава Вишній?

– “Слава Вишній Богу, і на землі мір”. Оце цю молитву тре молиться. “Слава Вишній Богу, і на Землі мир. Чоловечі Благоволенія, хвалім тя, благословім тя, благословіння, кланяїмтеся. Благословім тя, благодарім тя, раді слава твоєя! Господі, Царю Небесний! ” Оце ж Цар Небесний. “Утєшітєль душі істіниї, все ісполняється, сокровище благе, і жизні податалі, очисти од усякого скверного, і спаси блаже душі наші! Святий Боже, Святий крепкий, Святий безсмертний. Господі Боже! Анче, Боже Син і Отець”. Ну, вона довга. Лідочко, хватить. 

– Добре.

[00:06:43] Та мамочко ж (голосіння) *уривок тексту

– Та я плачу, та мамочку ж, та я прийду з роботи, та в мене діл змазаний. Оце Троїця завтра, мати помажуть.

– І ви плакали, й це казали?

– Приказувала ж – ой, мамонька моя, як я ж буду сама? Заховала ту матір, не піду в хату. Не хочу. Та тут Санька ходила до мене ночувать. Ану, ше шо?

На мапі