Романчук Трохим Степанович, 1900 р. н.

T.C.: Дві сестри, а 4 брати. В ту войну пострадав один, а в цю войну вже ці остальні. А мене, як то кажуть, Бог оберігає. Бо я робив харашо, то мене, приїхали з Києва і по броні оставили тут, робив я.
⎯ І ви робили під час війни тут?
T.C.: Весь час, нас 3 чоловіка тільки робило. Всіх мужчин забрали на фронт, а нам сказали ⎯ по броні будете робить тут. То я робив трактористом.
⎯ Трактористом.
T.C.: Я робив 25 год трактористом.
⎯ Добре. Трохим Степанович, а скільки поля було у вашого батька до колгоспу?
T.C.: Ой! мало було! Гектар, 40. Можна считати, трошки менше, як півтора гектара.
⎯ Трохим Степанович, а скільки то було би десятин, щоб розуміти?
T.C.: А! десятин?
⎯ Оці півтора гектара.
T.C.: Так, погодіть. Гектар, 40. Значить, десятини це колись, ви знаєте, десятини були. Значить, було одна десятина, 1 десятина і 40 сотих.
⎯ Ага! правда? Це 1 десятина гектар?
T.C.: Да, гектар 1 десятина.
⎯ Добре. Бо всі люди кажуть, що було 40 десятин, а я не розуміла.
T.C.: 40 десятин ні в кого не було! Це було найбільше в нас 4 десятини.
⎯ То ви 4 кажете.
T.C.: 4 десятини найбільше було в хазяїна. Це вже тепер його називають, чи тоді даже називали куркульом.
⎯ А ваша сім’я як би була хто? середняки?
T.C.: Бідняки! ми були безземельні!
⎯ Безземельні.
T.C.: Ми були пристарім часі, то, шо називається, старий час був.
⎯ Так, так.
T.C.: Царизму не було.
⎯ Ага!
T.C.: То ми були бідняки. В нас не було нічогісінько! Кусок города було тільки, як би сказать, пів гектара города. Оце на цьому все. Це колись так.
⎯ А яка хата була тоді?
T.C.: А хата в мене, Боже!
⎯ У батька.
T.C.: Ой! ліплена хата була під соломою.
⎯ Маленька, да?
T.C.: Маленька, ага. Даже було так, шо прийдуть колядувати діти, бо ходили ж тоді багато дітей, та коло порога стоять, бо далі нема куди. Бо нас же шестеро дітей було у батька. Потом. А тоді ж моди не було, шоб на ліжку спати, бо ліжка не було, а були такі поли. У хаті оце піл там, де коло печі, і то на полу спали. Та більше ж міста. Тоді якось було, шо теплий воздух був. На землі солома, бо ж це ми тоді бідно жили, ми бідно. Рядно підстелили тільки, та під голову солому. Та як застелили рядном, так і спали тоді. Бідно сильно жили.
⎯ Трохим Степанович, а батько тільки орав? а чи він ще щось робив? може чоботи шив, або колеса робив?
T.C.: Батько? Батько в економії мій робив, кучерував.
⎯ Кучером був?
T.C.: Пана возив.
⎯ А він не говорив, як було прізвище, фамілія пана?
T.C.: Карманський.
⎯ Карманський?
T.C.: Да. Карманський.
⎯ Ян?
T.C.: Не знаю, знаю Карманський.
⎯ А чи він був поляк?
T.C.: Поляк. В нас всі поляки були.
⎯ Всі поляки пани?
T.C.: Да, в нас поляки були.
⎯ А що батько получав за свою роботу?
T.C.: Ой! тоді я получав 20 копійок у день, заробляв, а батько 40.
⎯ А що ви робили?
T.C.: Я шо? А коні водив там.
⎯ У пана, так?
T.C.: Да, водив. Сіяли, орали, коні водив.
⎯ Так, зрозуміло. Чуєте, а як би у вашій сім’ї хто був керував? батько чи мати?
T.C.: Еее! Батько з матір’ю. Удвох. Але батько так наче трошки таки, як би сказать, ну старший наче. Це ж батько прийде ⎯ давайте те, каже, будем робить! давайте те будем робити! А мати більше, знаєте, вона більше коло хати, в огороді сапає. Бо тре сапати, садити, то мати більше на городі.
⎯ Чи батько часом їсти варив?
T.C.: У батька це бувало, як заболіє мати.
⎯ А що робили хлопці? і що робили дівчата біля хати?
T.C.: Біля хати? Тоді мало робили, тоді гуляли.
⎯ Я маю на увазі, яку роботу от наприклад ви в сім’ї робили на полі? чи також дівчата на полі були?
T.C.: Та більше на городі.
⎯ Дівчата на городі, а хлопці?
T.C.: А хлопці на роботі в економії. Хлопці більше в економії на роботі.
⎯ А скільки років було вам, коли ви починали в економії працювати?
T.C.: Батьку скільки років?
⎯ Нє, скільки вам було тоді років, коли ви вже починали працювати на економії?
T.C.: 20 років. А як 10 років було, оце збирали кузки.
⎯ Кузки? а що це?
T.C.: А як сильно було кузок, буряк їли, то платили в економії 10 копійок за день. І ми ходим, збираєм. Кузки. Всі діти, всі діти! А один дядько за нами наблюдає. Старший. Такий пожилий дядько. А ми такі були, нам по 10 год. Даже було в нас так, наш економ платить мені 20 копійок за день, а поїдем в Таймані, Таймані знаєте?
⎯ Так, так.
T.C.: А там платять мені 25, ше й кормлять!
⎯ Ага! До іншого пана?
T.C.: Да, другий пан, той більше платить, шоб пололи. То ми то заробим. А в місяць 6 рублів! Ото було шо. То зароблю за місяць 6 рублів. А за 6 рублів куплю, одінуся! Тоді правда не було моди оцих піджаків, а тоді тільки рубашки були. Ну, така, таке, як би сказать, така мода була, піджаків не шили, а тільки рубашки. Тоді за 6 рублів одінешся геть повністю! тоді було дешево усе. Тоді ше мати, ше й матері привезеш, то вона.
⎯ А як ви підете на заробітки до того іншого пана, то ви в нього ночували? жили у нього?
T.C.: У нього, в його!
⎯ І кормив він вас?
T.C.: І кормив, і ночували. В нього було помєщеніє таке є, і там наш чи 50 душ, чи 20 душ.
⎯ Чи то як така спеціальна хата? чи конюшня? чи шо то?
T.C.: Спеціальний такий будинок, і нари такі зроблені, доски, і матраси із сіна такі. І то там спимо. А вкриваться нема нічого.
⎯ Тепло було, так?
T.C.: Тоді був клімат зовсім іначий. Тоді. Тепер надворі ніхто не переночує роздітий, а тоді надворі полягали отако, як оце, і тепло було спати. Тоді був клімат.
⎯ Чи вони добре кормили вас?
T.C.: Кормили нас там, все.
⎯ А чи добре кормили?
T.C.: А кормили не дуже добре. Тепер його супом називають, а тоді куліш був гречаний, круп’яний. Оце вам тарілка супу, і то не тарілка, а на 10 душ такий давався бачок, і то ми там.
⎯ Наливали? чи з одного бачка їли?
T.C.: З одного бачка. Тоді не було, шоб тарілки давали. А на 10 душ бачок такий великий, тазік. І то приходим, там 10 черпаків сипнуть туди (сміється).
⎯ А тепер я зроблю фотокарточку, ще раз.
T.C.: Фотокарточка, ага! А я думаю, шо то.
⎯ То фотоапарат такий, фотокартки будуть. Трохим Степанович, а чи ви застали ще кріпаків?
T.C.: Ой! кріпаки були!
⎯ Правда? А хто то були? Хто у пана зовсім жив?
T.C.: Там в економії в нього жінка і двоє дітей. І знаєте, шо скажу, як тільки хочеш шось шоб пан дав, то то пан виходить, Вєра, жінка ⎯ шо ви хочете? То ото руку поцілуєш, ну мужчині не цілують, а женщині, поцілувала руку, а вона йому ⎯ прошу пана! випиши йому того, й того, й того. Аби шо поцілував тільки в руку. Ну, тоді було так! бачте.
⎯ А хто то був кріпаки?
T.C.: Це ж ми називались кріпаками.
⎯ Правда?
T.C.: Це ж ми люди, кріпаки були.
⎯ А чи ви могли тоді покинути Гусакове і переїхати в інше село?
T.C.: Можете, можна було.
⎯ Ви не належали до пана якогось?
T.C.: Я так трошки сперечавсь з паном, не пускав.
⎯ Не пускав?
T.C.: Мало людей, то ми їдем в Новоселівці, 10 км. І бере людей на роботу відтіля, бо в нас не хватає. Поїхали собі десь. А ми ж, тоді були німці, багато німців було. Мали тоді поля багато. То ми їздили до їх на заробітки, бо вони платили багато нам, літом на 3 місяці. Особенно жінки їздили побільше. Бо жінка хоче собі придбати одежину і всього. Шоб як заміж іти, то треба, шоб мала своє усе.
⎯ Що ви хотіли сказати?
T.C.: Було. І добре було, і погане було. Всього.
⎯ Чи ви їздили туди до німців в Херсон?
T.C.: Їздили.
⎯ А що робили там?
T.C.: Ооой! Боже! Косили. Збирали урожай. Бо вони ж мали багато землі, він мав 10 гектарів землі. Но він багато не бере. Сам робив!
⎯ Пан?
T.C.: Так робить. Приїхав до нас в Вознесенське. І нас же багато там собирається, як би зборний пункт. А вони приїжджають, і ⎯ хто до мене піде? Питають ⎯ ти підеш? піду! Ти підеш? нє. Приїжджає він, і ото дає їсти. Дивиться, як ми їмо, і сам тоже їсть. А! ти погано їси. О! в мене не будеш робить. Бо раз робить, тре їсти добре. Як робиш.
⎯ Це означає, що він трошки кращий, як господар, як пани тут?
T.C.: Як пани? Оооо! вони багаті були. Багаті були.
⎯ А чи вони були трошки добрі до людей? трошки добріші?
T.C.: До людей байдужий був, байдужий. А бачте, пан, як робиш, то ше й б’є. Економ у нас як був. Як шось таке, то ше і достане тебе. А ті нє. Ті благо були до нас. Він і сам робить. Наш же економ не робив. Тільки вийшов, подививсь. Та ше й пльоткою улупить.
⎯ А як ці німці кормили вас?
T.C.: А кормили добре. В них все побільше було копчоне. Все кормили німці добре нас. Сам їв. Сам робив. І ми їли. А в нас економ не робив. А їсти, канєшно, він їсть. А хліб давали, ой Боже! шо будто наче якісь неакуратний був, не можна було їсти. А ми їли.
⎯ А коли ви в німців там робили, то де спали?
T.C.: А! спали надворі. Шалаш такий здоровий, і сіно, на сіні.
⎯ Так само на вулиці, правда?
T.C.: А як дощ, то десь у затишок трошки. Як вітер. А ми там по 3 місяці побули, і додому!
⎯ Так. А потім уже до пана йшли робити?
T.C.: А потом до пана робить.
⎯ А скільки німці платили вам? скільки заробляли у німців?
T.C.: А! в німців більше заробляли. Я у пана в економії заробляв у місяць 6 рублів, а в німця 8, там дороше.
⎯ Чуєте, а чи ви пам’ятаєте, як чи ще були крім пана, чи були тут польські сім’ї? чи були поляки?
T.C.: А як же! були-були!
⎯ Вони так само робили там у пана?
T.C.: Нє, вони самі. Батьки робили. Батьки, мати робила, а діти не робили. Діти те, шо ми, збирали кузки. Даже там, де клуб, там були постройки такі їхні. Ото їх багато до нас переселилось на Україну! в войну.
⎯ Яка то війна?
T.C.: Імперіалістична.
⎯ Тоді переселились?
T.C.: То вони всі переселились на Україну сюди, до нас. В нас в селі багато було. А тоді вони обратно пішли на родіну.
⎯ А звідки вони взяли землю?
T.C.: А діти були в їх, теж в школу ходили до нас.
⎯ Чуєте, Трохим Степанович, він приїхав в село, то він купував землю? чи робив на когось?
T.C.: Робив у пана.
⎯ Чи вони жили там?
T.C.: Вони собі квартірки знімали. А потом, як закончилась война, вони все це покинули і поїхали на родіну.
⎯ А чи ви пам’ятаєте, як революція прийшла в село?
T.C.: А шо ж, шо ж я не понімаю! 28 февраля началась революція. От шо, от усе знають, а не знають, коли до нас німець прийшов. В 18-м году. В 17-му году революція. Тоді в 17-му нам, як би сказать, розділили землю. Панську землю розібрали, роздали нам. Ну, то шо ж, як у мене нема ні коняки, ні плуга, нічого, шо ж то? Так ми і обробляли її. А тоді прийшли німці на усміреніє. Центральна Рада була. Потребувала німців на усміреніє. Приходять німці на усмиреніє. І добре усміреніє, стали брать нас у шори, в штики. Іздівались. Восстали наші протів німців. Вбили їх багато, 40 чоловік у нас на кладбищі німців похоронені в селі в нас. Вони геть усе наше спалили! В тюрми позабирали. А потом уже називалось у нас большевізм. То вже тоді протів німців. То їх вигнали, заволоділи країною вже вмєстє ми.
⎯ З більшовиками? Трохим Степанович, щось я трошки не розумію, добре? Я цього не знаю, що ви казали. Це означає, що в 17-му році прийшли більшовики, так?
T.C.: Ага.
⎯ Ленін переміг, і в вас була починалась радянська влада?
T.C.: В нас була тоді влада, мєстна власть. Своя власть.
⎯ А хто керував?
T.C.: А керував, був, він помер, хароший дядько. Він, як би сказати, грамотний був. Керував селом.
⎯ А як він називався?
T.C.: Як? Смоктій Михайлович.
⎯ А він шо називався, староста?
T.C.: Нє, він такий, такий багатий дядько був.
⎯ А нє, як би вам сказати, розумієте, зараз є сільська рада, а як тоді називалась?
T.C.: А тоді староста був, називався.
⎯ Ото він був староста, да?
T.C.: Ото він старостою був. Тоді це був як глава у селі.
⎯ Але він не був комуніст? большевик, нє?
T.C.: Нє, не був.
⎯ Це означає, що він починав.
T.C.: А потом він таки, знаєте, перейшов до большевиків, як би сказать. Бо тоді завладіли большевики нами вже.
⎯ А чуєте, а коли німці прийшли в 18-му році.
T.C.: В 18-му году.
⎯ То так, як би була ще така мєстна власть, да?
T.C.: А тоді була сільська рада.
⎯ Сільська рада? і німці змінили?
T.C.: І німці придушили нас.
⎯ Ага! А що вони хотіли? Щоб Україна була до Німеччини, чи що?
T.C.: А, да. Тоді, як би сказать, прийшли большевики і хтіли завладіть нами. А ми не хтіли йти до руських. Ми щирі українці.
⎯ Чого до них іти?
T.C.: Да! вони ото побідили нас і забрали ж власть. То ми остались тоді сами вже.
⎯ А німці так як би большевики?
T.C.: А німці побули трошки, та в їх вспихнула революція якраз, ото ж помер їхній. Та їх тоді, як стали йти додому, обдерли геть догола! Бо вони вже безвластні. Та пішов додому, хто як вирвався.
⎯ Хто як вирвався. А коли тоді що, в вас почалися, більшовики стали тоді в 19-му році?
T.C.: Да, вже 19-й год і в нас почалось. Вже большевики забрали нашу подчиньонность большевізму.
⎯ А хто керував тоді? Свої мєстні? чи хтось приїхав?
T.C.: Нє! свої керували, але указаніє було руське. Да. То вже оказався десь й Сталін, хто й зна, де він взявся.
⎯ Так, так.
T.C.: Потоцький утік заграницю, бо він був, як би сказать, Сталін пришив йому, шо він старорежимний, царський був прихвостень.
⎯ А коли почалася тут громадянська війна?
T.C.: А в 17-му году.
⎯ В 17-му, і йшла до 21-го?
T.C.: А ішла аж до 20-го, а в 20-му вже став большевізм. Уже стали нас в армію брать. То мене ше забрали в Середню Азію в армію. Я був в Ташкенті, Бухарі. Всю Середню Азію ⎯ Самарканд, я всю Азію обійшов.
⎯ А скільки років ви були в армії?
T.C.: А мені було тоді 20 років.
⎯ 20 років, ви ще не були одружені, ні?
T.C.: Уже! уже був одруживсь, і нас зразу забрали. Але дітей не було ше. Вже дочка в мене народилась це вже в 21-му. Я був уже в армії.
⎯ Чуєте, а як би 21-й, 22-й, 23-й ви жили без колгоспів ще?
T.C.: Ше не було колгоспів тоді.
⎯ Чи це було трошки добре життя тоді?
T.C.: Тоді життя було добре, шоб ви знали. Самі, шо хтіли робили. Самі собі хазяїва. До 26-го. А в 26-му стали якісь вже колгоспи організувати, тягали, заставляли. Розкуркулювали, забирали у нас там усе. Ми все тоді в колгосп поздавали, все хазяйство.
⎯ Чи ви пішли з самого початку, щоб не мати проблем, чи як?
T.C.: А це ж ми пішли самі в колгосп. А хто не хтів, то їх ото позасудювали, повиселяли!
⎯ Чи багато було в селі, кого повиселяли?
T.C.: Да, багато в нас, сімей мабуть із 30 вислали.
⎯ А чи повернулися вони потім?
T.C.: Повернулись 3 сім’ї тільки. А ті там, знаєте, повмирали.
⎯ Чуєте, а як колгосп починався, хто проводив ту колективізацію? сільські люди, чи приїжджали?
T.C.: Приїжджав чужий. Потом свої вже начались такі люди розвиті, то вговоряли. Ну, шо ж, підем у колгосп! То багато не йшло. то то їх оббирали! грабували, забирали. А я зразу пішов. Коняку оддав. Ше й були б і корову взяли, то я корову поспішив та продав. А то все даром брали. Хтіли, шоб було хазяйство в колгоспі.
⎯ А що ви робили в колгоспі, як пішли?
T.C.: Ай Боже! все робив. Орали. Поводили коні землю обробляти. А так, як вже став більший, то вже трошки більш важчу роботу робив. А тоді ше таке, коні водив.
⎯ Трохим Степанович, ще хочу вас запитати, от як ви до колгоспу мали землю, коняку, чи ви відчували себе так трошки господарем?
T.C.: Е! я тоді, я вже розказував людям, я був господарем. Шо ви думаєте, було в мене гектар 40 цеї землі. І в мене молотарка молотила. То я мав конячку. А є такі, шо нема конячки. То було з половини. Оце він обробив землю, то це він половину мені, половину бере собі. То я вже такий дужчий хазяїн. От я на цьому, цей був куток у нас, він був такий бідний, не було дерева. Оце було 70 год оцьому хутору. То я оце один остався засновщик оцього кутка. Один в селі.
⎯ Ви сюди переселилися, так?
T.C.: Переселивсь сюда, то всі померли, остались тільки діти. А це один я маю 94 годи, і оце тут на цьому кутку. То все їм розказую ⎯ оце так було, а оце так було. Геть все. Та й дивуються ⎯ а як же ви, каже, робили, шо у колгоспі робили і своє? Так і робив помаленьку.
⎯ Чуєте, а як ви ото тоді ще до колгоспу стали таким хазяїном, було що їсти, а мабуть трохи продавали на базарі?
T.C.: Продавав.
⎯ А куди ви возили продавати?
T.C.: В Катериновку, в Звенигородку. Там продавав.
⎯ А що ви продавали?
T.C.: Шо? шо є. Даже було заріжу поросятко, трошки собі оставлю, а то продам. Ну, а там то картошка, то шось. Та вже фрукту то вже жінка, як би сказать.
⎯ А хто купував у вас?
T.C.: А є такі люди, шо купили, шо землю мали, а купують.
⎯ А що ви купували на тому базарі?
T.C.: А! мені шо там потрібно вже там, чи якусь одежину.
⎯ Чи ви тримали гроші?
T.C.: Да. А тоді гроші були, знаєте, були разні гроші. Даже були, керенські називались. То такі були гроші, як зараз.
⎯ Керенські, да?
T.C.: От керенські були одні. Царя як зняли, та завладів Керенський, та надрукував грошей, шо пачка спічок була тисяча рублів! пачка спічок. А спічки тільки виробляли Мінськ город, Білорусія. Ото платиш за пачку спічок. Було так, шо нігде немає спічок! А! там топиться, всі біжать вогня брать. Бере і несе додому, розпалює. І один другому оддає.
⎯ А чи ви пам’ятаєте такі сходки сільські? чи люди сходились на такі збори? після революції не було?
T.C.: А, тоді мало, мало було, мало. То, як стало большевизму, ось тоді почали вже збори такі там разні, балакають.
⎯ А чи була в вашому селі церква?
T.C.: Була.
⎯ А хто був попом? чи ви пам’ятаєте?
T.C.: Ох, він і страдав! Ой-ой-ой! як же його фамилія була? Так. Ну диви! Ти бачиш. І служив же в нього.
⎯ Ви служили в нього?
T.C.: Да.
⎯ Ану, давайте я буду говорити, а ви згадаєте. А він був місцевий чи приїжджий?
T.C.: Приїжджий. Багатий був.
⎯ Багатий був? а що він мав?
T.C.: О! він мав молотарку. Я ж 3 года в його пас корови. Три корови мав. Шестеро коней. А землі це 10 гектарів, тоді давалось батюшці 10 гектарів землі.
⎯ А скільки людей в нього служило?
T.C.: А робили ми в нього. Робили в нього дві, шо даже оце одна вмерла, чи служила. То ше було дві куховарки, дві як би куховарка була і покойовка називалась, у нього в помєщенії убирала. Пол мила, то звалась покойовка тоді. Таке названіє було. А кухарка це варила сама, а люди такі нєжні.