Остап Вересай. Фото із публічного доступу
Остап Вересай
(1803–1890)
1803 – у с. Калюжинця на Чернігівщині в сім’ї кріпака народився Остап Вересай, кобзар. Батько був незрячим і заробляв грою на скрипці. У віці чотири роки Остап осліп. Мистецтво гри на бандурі перейняв у кобзаря Юхима Андріяшівського, у якого був поводирем. Далі вчився у кобзаря Семена Кошового, лірника Ничипора Коляди. Понад 40 років мандрував містами та селами України. Доля кобзаря враз змінилась, коли його помітив художник Л. Жемчужников, який познайомив з П. Кулішем, а той розповів Т. Шевченку. 1860 Шевченко прислав йому гроші та «Кобзар» з підписом: «Брату Остапу від Т. Г. Шевченка». У Сокиринцях одружився з Пріською Сенчук, співачкою і танцюристкою. Ним зацікавились М. Лисенко, О. Русов, О. Міллер, П. Мартинович, О. Сластіон, П. Чубинський. Зокрема співав на відкритті Колегії Ґалаґана у Києві (1871), засіданні Південно-Західного відділу Російського географічного товариства (1873), на якому М. Лисенко виголосив про нього реферат, на ІІІ Археологічному з’їзді у Києві (1874), разом з хором М. Лисенка, в супроводі М. Лисенка та П. Чубинського відбув гастролі до Петербургу (1875), які перервало ІІІ відділення настрашене піднесенням у столиці українських настроїв. Коли в Прилуках був затриманий за пісню «Про правду й неправду» від в’язниці врятувала табакерка подарована в царському палаці в Петербурзі. У Сокиринцях, де мешкав кобзар, Павло Чубинський власним коштом побудував йому нову хату. Цікавились кобзарем також професор Луї Леже, який натхненний його піснями пропагував у Франції українську культуру та навіть читав курс української мови, професор Оксфордського університету В. Морфілл, австрійський поет Райнер Марія Рільке, що відтворив його образ в оповіданні «Пісня про правду». Помер Остап Вересай у с. Сокиринці на Чернігівщині 1890 року.