Брати Прилипчани

Народились в селі Сарата Шепітської сільської ради на Буковині. В сімї було семеро дітей. З раннього віку всі троє братів мали велике бажання вчитися музики, а саме грі на скрипці. Знаючи це, батько Іван придбав їм скрипки, які в той час коштували немалі гроші. І хлопчики почали вчитися у самобутніх музикантів, які тоді жили у Сараті – Вовчука Мойси, Могара Стефана та у Пуршеги Йосипа, який жив у с. Селятин. Брати були талановиті і за короткий час навчилися майстерно грати на своїх інструментах. Юнаків почали запрошувати грати на весіллях, хрестинах, храмових святах, де вони удосконалювали свою майстерність. Особливо, талановитим був Спиридон, скрипка якого завжди була ведучою. Разом з тим він виявився добрим організатором і керівником сімейного тріо.

Михайло Хай, доктор мистецтвознавства:

“Феномен однорідної (скрипкової) терцетної гри братів Спиридона, Кирила та Луки Пилипчанів витає над Україною (і – ширше – над світом) відтоді, як наприкінці 70-х зусиллями ще молодого тоді фольклориста Ігоря Мацієвського побачила світ грамплатівка на відомій фірмі “Мелодія”. Поруч із славетною традицією підголосково-поліфонічного співу полтавської Крячківки вона явила світові не менш оригінальний і невідомий до того первісно-синкретичний принцип інструментально-гуртового музикування – ансамблеву гру на трьох скрипках.

Синкретична конкретика цієї музики підтверджує, що традиція українських гуцулів, покутян та західних подолян, збагачена традиційною стилістикою Балкан і Альп, Татр і Карпатських Бескидів, а також орієнталізмами (за переконанням К. Квітки, вони йшли до нас не тільки кримським шляхом, але й через Європу), породила дивовижну естетику високорозвиненого скрипкового народного професіоналізму.”