Мостовик Софія Устимівна, 1904 р. н.

⎯ Софія Устимівна, а чи пам’ятаєте як звали вашу маму?

С.У.: Як?

⎯ Як називалася ваша мама?

С.У.: Як називається? Килина.

⎯ Килина? А яке було ваше дівоча фамілія?

С.У.: Дівоча?

⎯ Так.

С.У.: Мостовик. Так і Мостовик і є.

⎯ Замуж ви не виходили?

С.У.: Нє.

⎯ Нє?

С.У.: Ну як, виходила, два рази виходила.

⎯ Правда? Але не міняли фамілію?

С.У.: Нє.

⎯ Ага. А як була фамілія вашої мами?

С.У.: Рябокониха.

⎯ Так?

С.У.: Бач, як помню…

⎯ Да.

С.У.: Всьо.

⎯ А чи пам’ятаєте ви як звали бабку вашу?

С.У.: Наталка.

⎯ Так? А чи пам’ятаєте ви як організовували колгоспи?

С.У.: Як колгоспи…?

⎯ Так.

С.У.: Забрали коней, забрали землю, забрали, шо на подвір’ї … коні, плуг, всьо забрали. В мого папи.

⎯ А чому ви казали на нього «папа»?

С.У.: Я «тато» казала на нього.

⎯ «Тато» казали?

С.У.: А тепер вже «папа»… А тоді тільки «тато». Це наш тато…

⎯ А багато було у батька землі?

С.У.: П’ять… П’ять гектар з половиною.

⎯ Угу, ясно.

С.У.: Було таке, гарна земля.

⎯ Він вважався таким, хазяїном?

С.У.: Хазяїном.

⎯ Так, то його розкуркулювали?

С.У.: Га?

⎯ Його розкуркулювали?

С.У.: Ну а шо ж…

⎯ Угу. Але в хаті залишили вас, так?

С.У.: Хата в нас була стара. (…) тої хати не чіпали. Оце тільки лишили, а то позабирали чисто всьо. Бригаду, бригада була. Це яких п’ять-шість чоловік або сім.

⎯ Це комуністи були, партійні, да?

С.У.: Да. (…) з горняток повисипають шо сховала там, те висиплють, заберуть, от тобі й голод. От тобі й голод.

⎯ Голодували ви?

С.У.: А шо ж? Голодувала, но я не пухла. Друга хата холодна, (…) мама вже якийсь… засипле тими крупами якими, похльопаєм того (…) я не спухла і не страшна була. А вони, брати, і мама ходять, Боже, мучаться. А я (…).

⎯ Чи помирали тоді люди в селі?

С.У.: Га?

⎯ Вмирали тоді люди?

С.У.: (…) в мене брат вмер тоже … сімнадцять років, понімаєте? Пішов в Дубин работать, знаєте Дубин? Це був Мітя старший, а він був менший… Ще з одним. (…) а тоді весна, знаєш, холодна. Він каже: «Я іду додому» ⎯ «Нашо, ⎯ кажу, ⎯ ти йдеш додому? Йди на ті буряки… шматочок хліба дають, та й шо ти хочеш?»

⎯ А чи пам’ятаєте ви як, ше за вашого дівування, як збиралися дівчата на досвітки?

С.У.: (Сміється)

⎯ Або на вечорниці?

С.У.: Було.

⎯ Пам’ятаєте про це чи ні?

С.У.: Канєшно, збиралися, збиралися.

⎯ А де збиралися? Чи в якійсь хаті?

С.У.: Був сніг (…) впала та наречена коло сусідів, та коло свого порога добігла. (…) на вечорниці ходила, аякже.

⎯ Ага. А в якій хаті збиралися? Може, в якоїсь вдови чи, може, в когось з дівчат збиралися?

С.У.: В дівчат, а в кого ж?

⎯ Так?

С.У.: Да. Були, були батько і мати… прядем собі, співаєм. От. Та і так…

⎯ Правда? А чи на ці вечорниці приходили парубки, чи тільки дівчата були?

С.У.: Приходили (Сміється).

⎯ І шо вони там робили?

С.У.: Нічого, сиділи.

⎯ Жартували?

С.У.: Ну, брали ми, той зашмалить… шоб горіло шось.

⎯ А, так жартував, да?

С.У.: (Сміється)

⎯ Ага, ага. А чи приймали парубки вас, чи вони приносили горілки на ці вечорниці?

С.У.: Нє-нє-нє. Горілки нє.

⎯ Цього не було?

С.У.: Нє.

⎯ А співали?

С.У.: Співали, дуже співали, а ще й як!

⎯ Так?

С.У.: Ууу, я таким підголосником бралааа!

⎯ Правда?

С.У.: Нє теперячі, нє. Я вже тепер …

⎯ Правда?

С.У.: … вже якісь сотні мені років, я ще підголосником!

⎯ Як організовували колгоспи то шо в вашого батька забрали?

⎯ Воза…

С.У.: Воза забрали, коні забрали.

⎯ Розкажи, а скільки корів?

С.У.: Плуг забрали, і шо?

⎯ Ну, шо було до воза, до плуга?

⎯ Реманент весь, да?

С.У.: Да.

⎯ Угу.

⎯ Оце розкажіть, бо вона…

⎯ Чи це були сільські люди, чи це були чужі? Шо забирали.

С.У.: Свої!

⎯ Чи пам’ятаєте…

С.У.: Бригада своя.

⎯ Бригада була в селі.

⎯ Пам’ятаєте їхні фамілії?

С.У.: У нас висипали послєднєє зерно. Від людини забирали. Свої.

⎯ Пам’ятаєте їхні фамілії?

С.У.: Чо не пам’ятаю?

⎯ Назвіть їх.

С.У.: Та то вже їх нема на світі.

⎯ Ну нічо. А розкажіть які були?

С.У.: Геть позабирали, позабирали їх за цей… За якійсь, я забула так, за … Лєнін чи шо. То позабирали…

⎯ Репресіровали?

С.У.: … пропали там.

⎯ Правда? А багато людей?

С.У.: На всьо село я знаю, шо у нас…

⎯ Кого забрали з вашого села?

С.У.: Один чоловік у нас, а хто, кого, шо з села забрав, то не знаю. Хтось скаже, то…

⎯ Чи були в селі майстри такі, шо шось вони вміли виробляти, наприклад шити кожухи або горшки ліпили? Або золотарі шо прикраси робили?

С.У.: Та й шо?

⎯ Чи були у вашому селі?

С.У.: Були.

⎯ А ну, нагадайте нам.

С.У.: Був Стефан Грубий.

⎯ Так, що він робив?

С.У.: Горшки.

⎯ Так? А пам’ятаєте скільки треба було заплатити…?

С.У.: … як їх фамілія? Калядіх.

⎯ Так, то що він робив?

С.У.: Горшки тоже.

⎯ А пам’ятаєте скільки треба було заплатити за горщик?

С.У.: Від горшка, як горщик більший ⎯ то більші гроші, як менший – то менші.

⎯ Копійок скільки?

⎯ Не знаєте скільки копійок треба було дати?

С.У.: Не знаю. Ну… треба дати. А як більший, то менше треба дати.

⎯ А чи були у вашому селі богомази, що малювали ікони, образи́?

С.У.: За це я не скажу…

⎯ Не знаєте? А де купляли образи́?

С.У.: На базарі.

⎯ А пам’ятаєте скільки треба було заплатити за образ або за пару?

С.У.: На базарі.

⎯ Так? То скільки треба було заплатити?

С.У.: (…)

⎯ А у хаті скільки мали образів тоді?

С.У.: В мої мами були тако від дверей і тако кругом…

⎯ Радком чи як?

С.У.: Га?

⎯ Радком так?

С.У.: Рядком.

⎯ А які були святі?

(…)

С.У.: Святі? Був цей, Ісуса Христа… був такий образ, як його, як його розпінали уже (…).

 

С.У.: В полі буряк сапала.

⎯ Так?

С.У.: Да.

⎯ І скільки ви ходили пішки на це поле?

С.У.: Ха, я знаю скільки я ходила? Далеееко ходила. Пішки, пішки. Несу хліба шматочок, води. Води, хліба. Дуже… Далеко, далеко, далеко. А тоді вже… началась війна, вже машиною (…).

⎯ Співали дівчата в полі?

С.У.: (…) «О! Ше Зайчиха співає!»

⎯ Це на вас казали «Зайчиха»?

С.У.: Ага.

⎯ По-вуличному?

С.У.: Да.

⎯ А які ще були дівчата, що добре так співали?

С.У.: Було дві з мого …

 

С.У.: Хліб несуть, горілку. Прийшли: «Добрий вечір, добрий вечір». Кладе водку на стіл і хліб. От. І тоді вже як… то нє… на кого…

⎯ Не хоче жениха?

С.У.: Не хоче… Та й каже тато: «Ну, шо я зроблю?»… і дає чарку, а вона навіть не дивиться. А він каже: «Ну, шо я можу? Бити свою дитину, шоб той… Не хоче ⎯ не хоче». Зібралися та й пішли.

⎯ Не підійшов жених, так?

С.У.: А приходе тей, шо вона хоче, та й вже гарно прийняли його і всьо… Так.

⎯ Бабушка Софія, а шо готували дівчині на посаг?

С.У.: На шо?

⎯ Чи як у вас казали це, при́дане?

⎯ На при́дане.

С.У.: На придане? Шо хто мав.

⎯ Наприклад, вам шо мама…

⎯ Розказуйте, шо давали.

С.У.: Мама… Мама шо, дала корову. Корову дала.

⎯ На хазяйство, так?

С.У.: Порося дали, як вже…

⎯ Чуєте, бабушка Софія, ви кажете що робили в колгоспі. А чи тоді крали в колгоспі?

С.У.: …

⎯ Так? Наказували?

С.У.: Та й наказували, в тюрму садили. За яких п’ять-шість кілограм то тюрма. Нізя. Ой, Боже, шо було…

⎯ Чи пам’ятаєте, може, з вашими сусідами так було, чи з вашими родичами?

С.У.: З родичами здається ні з ким в мене так не було, і з сусідами нє… А так, на людях було таке.

⎯ Було таке в селі, да?

 

⎯ Бабушка Софія, я хотіла вас ще спитати про таке… Колись у селах були дуже такі жінки, що щось вони знали. Вміли ворожити, або вміли примовляти, або казали на них «відьми». Чи були у Верхівці такі жінки?

С.У.: Були.

⎯ Ану розкажіть про них.

С.У.: … як на них казать?

⎯ Кого ви пам’ятаєте?

С.У.: Коло мене сусіди… в селі десь були, но я не помню.

⎯ Але про них може розказували шось?

С.У.: Да.

⎯ Ну, розкажіть.

С.У.: Ну те й казали, шо поробляла, шоб усьо…

 

⎯ … старці?

С.У.: Хто мав ⎯ давали, хто не мав…

⎯ А чи були такі старці, що грали на інструментах якихось музикальних?

С.У.: Були.

⎯ Так?

С.У.: А діти за ним… дуже гарно грає, стане коло…

⎯ Ага. А пісні співав?

С.У.: І співав.

⎯ А які пісні, божі?

С.У.: Я не помню.

 

С.У.: … треба мати його.

⎯ Так?

С.У.: А то… кидав їй. Щоб не робила так.

⎯ Щоб…? Ага.

С.У.: Нізя. (…) На третій день… на другий свята, ходе батюшка з кропивою… на дверях хрест робе, аякже.

⎯ А чи пам’ятаєте ви такі хресні ходи з образа́ми?

С.У.: Які хресні?

 

⎯ …про це?

С.У.: Ходили…

⎯ Так, ану розкажіть.

С.У.: Ну, як баба, моя баба ше, баба Наталка мала шестеро дітей. Їх тато, чоловік повішався. Повішався він… Вона боялася сама, діти маленькі… Три літні старця сиділи… посадить, бо мучив її. А сама отуто в середині. А він всьо равно, всьо равно… шось робили, шось робили, відробили. Мучив бабу.

⎯ А як він приходив, вона його бачила? Чи тільки вночі?

С.У.: Нє, не бачила.

⎯ Вночі, да?

С.У.: Вночі, вночі. (…) за чоловіка має…

⎯ Так, так. А чи знаєте ви ще такі випадки?

С.У.: Ше не знаю.

⎯ Може у ваших сусідів чи у вашому селі де ше було?

С.У.: Не було такого.

 

С.У.: …запріщали.

⎯ Не можна було дружиться родичам?

С.У.: Не можна родичам братися. Жиди беруться. Жиди. Рідні з рідними беруться, а в нас ні.

⎯ А в вашому селі жили жиди?

С.У.: Аякже.

⎯ Так?

С.У.: Тепер скільки там жидів? Мало вже. Виїжджали…

⎯ В Ізраїль?

С.У.: В Ізраїль, да.

⎯ Так. А чи це були добрі люди, як вони жили з селянами?

С.У.: Тако нічо, чо.

⎯ Вони мали свої городи, своє хазяйство?

С.У.: Жиди?

⎯ Да.

С.У.: Нє…

⎯ Нічого не мали?

С.У.: Нічо не мали, нє, нє.

⎯ Вони купляли у селян, так?

С.У.: Да, да.

⎯ Оце яєчка збирала, тако. Шо заставляли, те й збирали. А був… у нас за млином. Був у нас… білу муку міняли, олію міняли, колись свої олійні були, всьо. То це був тоже єврейчик такий, тоже (…) шкетом, такий два чи три роки бігав… ще за руку до якогось цього жида. То я його… два роки я помню. От. Я запомнила.

⎯ Той шив, а той, понімаєш, жестю, а той тим, а той молов, то вже… Воно всьо таке.

⎯ Це було два пана, хай мама тобі розкаже… В нас в селі були пани…

⎯ Ану, розкажіть.

⎯ Та я… тобі розказувать, понімаєш? Було два пана. Були два холостяки. Держали вони ферму, поле, всьо робили. Два дні на пана. Пан скільки платив, п’ять копійок, мамо? За день чи скільки?

С.У.: (…).

⎯ … це жаль, таких місць дуже мало. (…) в селі тако, в селах… Понімаєш? Мені байдуже ⎯ я тобі просто розказую. У одного двір. Знадобиться ⎯ обізатєльно Верхівку провірять. Понімаєш? Там так… ото школа, в… там вже п’ятнадцять років построєно, із басєєном і всьо…

С.У.: (…).

⎯ П’ять низок, да? Перламутрові, так?

С.У.: Перламутрі.

⎯ Угу. Це такі прикраси, це їх тільки на свята одівали, да?

С.У.: Да. В неділю до церкви йшли в ньому.

⎯ А в нас яка церква тут…

С.У.: (…) шо ти будеш робити? Бери йди до церкви. І ходють. Приходю я, приходить піп. Ше як начинається (…). Я всьо знаю, всі молітви. (…) до церкви. Вінчалася два рази. Із парубком, і з чоловіком уже.