Махаюченко Ганна Прокопівна, 1917 р. н.

− Коліна виводили?

Г. П.: Да-да! тоже так (сміється). І коліна.

− А інша манера там? звук другий був?

Г. П.: Аякже ж! Одне село, і там одне ж усе.

− А ви це переймали, чи старалися своїм?

Г. П.: Та ми своїм, своїм! Своїм, так-так!

− А веснянки були у вашому селі? тобто русальні, купальські свята?

Г. П.: Були-були-були!

− Заборони на них теж не було? 

Г. П.: Ні-ні-ні! Ми робили Купала, і все (сміється). Через будяк плигали. Будяк закопуєм.

− А це коли? на Купала?

Г. П.: Так! та й ото цілісіньку ніч.

− А через костьор не пригали?

Г. П.: Плигали, плигали! Огонь горить, і плигали. Ото отак. Було все.

− Ну, а які там веснянки були розповсюджені в вас? ви не пам’ятаєте?

Г. П.: Як це? шо?

− Ну там, закулічкі якісь, чи хороводні, жартівливі пісні?

Г. П.: Ні, не співали!

− Діти не співали?

Г. П.: Ні, діти ні, ні, це я не знаю.

− А водіння козла у вас було? то скаче коза в огород?

Г. П.: Не знаю я цього.

− Нє, не було водіння козла? весняне?

Г. П.: Не знаю, не знаю.

− А які з обрядових пісень вам до вподоби більше? це веснянки? купальські там? щедрівки? колядки? які вам більше нравляться? про любов там?

Г. П.: А всі наравилися!

− У вас нема такого? 

Г. П.: Нема-нема-нема! Ми співали всих, усі наравилися. Ото отак.

− А псалми у вас не виконували?

Г. П.: Хто?

− Псалми.

Г. П.: О! виконували!

− А це де? в церкві?

Г. П.: Да-да! і на похоронах псальми, псальми, це ми співали.

− Це батюшка предлагав, да?

Г. П.: Аякже ж, батюшка! аякже ж!

− А у вас були чоловічі гурти?

Г. П.: Ні, в нас не було чоловічих! ні-ні-ні!

− Співали більше жінки, да? 

Г. П.: Да-да-да! більше жінки. Ні, і були й мужики, були.

− Вони чумацькі пісні не співали там? козацькі пісні? це не знаєте таких?

Г. П.: Ні-ні! цих я не знаю.

− А частушки в вас виконувались?

Г. П.: Оооо!

− А якою мовою? українською чи російською?

Г. П.: По-своєму, українська. Це були, ооо! частушки були.

− А частушки ж ви самі придумували?

 Г. П.: Сами.

− А мотив який там? музика? мелодія.

Г. П.: А! то ну яка! так шо співать. Ой! частушок яких тільки не було! (сміється, співає)

 “Ой директор, ти директор, ти директор боєвой! 

на сьогодня ти директор, а ти завтра рядовой!” 

(сміється). Ото отака.

− А гармошка, скрипки в вас були?

Г. П.: Були скрипки, були-були!

− І гармошка? і скрипка?

 Г. П.: І балалайка була.

− А така пісня “Сірень голубая” вам не відома? Ілі “Зломлю я вєтку із винограда”.

Г. П.: Та знаю, знаю!

− А в вас уже була відома ця пісня? чи перейняли від когось?

Г. П.: Ні! ми сами, сами, сами.

− “Цвіточки, ви цвіточки”…

Г. П.: Аби це вспомнить же його все. Так уже скільки годів пройшло! Воно ж позабувалося все. Бувало ж полем буряки та як заспіваєм…

− І що ви співаєте?

Г. П.: Співаємо

− А яку пісню?

Г. П.: (співає) 

 “Ой з-за гори-гори та буйний вітер віє! 

ой там дівонька пшени-пшениченьку сіє! 

Там дівонька пшени-пшениченьку сіє!”

Та куди там!..

− Ну, вам подобаються всі пісні?

Г. П.: Всі! всі! всі!

− Нема такої, щоб нє?

Г. П.: Нема-нема-нема! Нема! всі гарні!

− А виконувати ви їх як любили? без супроводу? чи може, під гармошку? як більше подобалося? 

Г. П.: То й на роботу йдемо, співаємо, й з роботи йдемо, співаємо. Просто! і на роботу, і з роботи співаємо… “У колхозі коні дохнуть, будем дєдом запрягать”… Та скільки їх! аби їх списувать, то б так не хватило бумаги!  

− А ви нам зможете там колядки заспівати?

Г. П.: А чого ж! заспівали, а чо ж ні! І Леонтіївна от, і Оксана, зараз співаєм всіх колядок. ну, а чого ж! да-да-да. Ми колядки хароші знаєм, хароші.