Клочко Марія Григорівна, 1935 р. н.

– Чи то були спеціальні жінки, яких запросили на весілля?

 – Чи то були спеціальні жінки?

– В селі були такі жінки?    

– То були свахи, обидві свахи. То були свахи, і весілля відбувалося в нього і в неї. І була головна сваха, це звичайно хтось з родини найближчий, могла бути навіть найстарша сестра. Замужна, обов’язково замужна жінка. Ніколи дівчата. Так само, як дружками ніколи не могли бути замужні. Так і  на селі дружками були дівчата, не рідні сестри. Могла бути перва сестра, але не рідна. Ну, а свахами обов’язково замужна жінка. Ну, тета, наприклад, чи старша сестра. То була вона сваха, і вона співпрацювала, так кажуть, зі старостою. Староста вів ціле весілля. І вона йому помагала. І тому збоку свахи не раз ті такі другі вже, другорядні, то вони страшно не раз підтягали її. І було дуже багато таких жартівливих тих весільних пісень, які накагали одні других. 

Я навіть маю дещо. Я маю дещо записано, бо я сама для себе цікавилася тими весіллями, думала навіть колись то десь публікувати, так. Але, як звичайно, все чогось бракує, треба співати. Хотя я, я, можна сказати, шо я маю досить докладно все написано. Бо то ви маєте ті свахи. Сваха, одна сваха від початку до кінця! Була все при старостові, і помагала вести то весілля.

– А зараз ведуть тільки чоловіки?

– Тільки чоловік, і то заміжній, жонатий. Жонатий чоловік.

– Чи він керував, як співати? чи він казав – тут співайте, тут не співайте?