Капела Журавля

[00:06:34.00] Щоб ті трави повсихали (вальс)

[00:08:01.00] Полька «Гей»

[00:09:23.00] Коломийка

[00:10:36.00] Фокстрот (Фай-дулі-фай)

[00:12:09.00] Карапет

[00:13:25.00] Швець

[00:14:24.00]   – То є швець.

Граєм мелодію, шоб вона кланялась татові і мамі. Виходять, її кроплять свяченою водою. Перший раз то.

Грають музики.

[00:14:41.00] До співу (як молода кланяється)

[00:15:15.00]   –  Говорить.

– Оцю о мелодію, а потом другий раз вклоняються, то саме. А третій раз як кланяється, то тоді грається так.

Грають музики.

[00:15:24.00] До співу (як молода третій раз кланяється)

[00:15:48.00]  – Говорить

– Грайте, музики! правильно, нє? так? А я зіграю.

Чоловік – Тепер може й не грають.

– Як має йти в душню в окроп, то ви по-новій в тарілку бєте. Як не граю? грайте, музики!

Чоловік – Нє-нє-нє!

– Вже нє? Ну, таке було.

Чоловік – Тепер вже по-своєму.

– А потом приспівів ніяких. Потом, після того, в общем, вона, молода їде до шлюбу. Молодий, вони їдуть до шлюбу. Повертаються звідти, ну, так то вже грають марш, опять марші там, гості сходяться і так дальше. Отакий там процес, гості всі веселяться.

– Це означає, шо до церкви ви граєте марші там то, як ото до молодого, шо то до молодої, так?

– Молодий приїжджає до неї, і тоді разом вони ідуть в церкву. А ми супроводжуєм їх маршом до церкви. А то ше таке, було ше й таке, шо в церкві ми грали Богині.

– Чи ви граєте, чи можете зіграти?

– Можемо.

Грають музики.

[00:17:11.00] Многая літа

[00:17:48.00]  – Говорять.

– До церкви ми переважно то мусили лізти на хори, там так погано лізти, там вхід вузенький.

Чоловік – То це ще добре, що дехто не “на бровах” ще був.

– Зіграйте ще будь ласка, ті марші, як грали до шлюбу чи до церкви.

– Та то різні мелодії є. Різні мелодії. Різні мелодії, о! колись. Зараз переважно грають такі, як би можна сказать, козацькі. Козацькі українські пісні. Такі марші. А раніше то грали такі от.

Грають музики.

[00:18:40.00] Марш (у блокноті «Козацький»)

[00:19:18.00]  –  Говорять.

– Раньше пісні козацькі не грали, тому шо було заборонено. Тому грали всякі такі, навіть “Сміло, товарищі, в ногу!” (сміються) По конях!

– То були такі заборонені?

– Так, були заборонені. От, наприклад, оцей о марш, як співали “Гайдамаки”.

Грають музики.

[00:19:46.00] Марш ( у блокноті «Гайдамацький» у записі «Гайдамаки»)

[00:20:38.21]  – Говорять.

– Марш “Гайдамаки” називається.

– А чи можна тепер грати такі революційні, як грали тоді?

– Можна грати, але то зараз виглядає смішно.

– Це як було, як колись.

– А це було заборонено. “Ой! на горі Січ іде”, то було заборонено. “Гайдамаки”. Потом ше яке? то не було заборонено. А той во. То такий марш грали, але ж вони тоже стопорили, стопорили. Бо прийде такий час, шо вмре, каждий, й без нас.

Грають музики.

[00:21:32.00] Марш

[00:22:26.05]  – Говорять.

– А як ви казали?

– А то вроді, як революційна пісня.

– А то козацька?

– Ну, вроді, як сказати?

– Повстанська?

– Так, то повстанська. Так, вона була заборонена.

– А чи можна ще раз зіграти це?

– Цей марш?

– Так.

Грають музики.

[00:22:55.00] Марш

[00:23:53.04]  – Говорять.

– Чуєте, я хотіла питати, чи ви так відчували, шо грати, чи вам казали?

– Як казали? То так, ніхто не хотів лізти, як то кажуть, на рожон. Нашо мені мати якусь неприємність, як я можу грати друге? То така справа. От навіть, я знаю, ну, грали ту, як? “Слов’янку” грали, марш. То було дозволено. Ну, то її і зараз грають. Так зараз всьо грають, і всьо співають. Але колись того не було. То був такий період, шо було заборонено. Особливо за Сталіна. То не дай Бог візьмуть за гру, то ти вже, тебе нема. Тебе вграли.

Грають музики.

[00:25:11.00] Похідний марш

[00:26:00.22]  – Говорять.

– Це тоже похідний марш.

– У вас зазвичай є дуже багато український народних, а є назви?

– Та, позабував!

– Чи можна попросити ще вас?

– Заграєм, та вони послухають. Сподобається, шо то є гопак.

– Або ми можемо, ми можемо залишатися після того, як ішли додому?

– Ну, то під марш, під марш, і всьо.

– А після того?

– Після того стають перед брамою і співают. Собі співают, шоб мати вийшла в кожусі і взяла їх до хати. Правильно? так співают.

Грають музики.

[00:27:29.00] До співу «Вийди, мати, в кожусі»

[00:27:48.00]  – Говорять.

– Шо вийде мати в кожусі, який кожух мохнатий, такий твій зять багатий. Вона виходит з хлібом, і бере їх за руки і веде до хати. Там сідають за стіл і там вже йде горлова справа.

– Чи ви граєте там шось?

– Як вони всі, як вони всі зайдуть до хати, то тоді всі за стіл сідають музиканти. Там по стопці, по дві, а за третю, і тоді йдуть пісні. Співати будуть. Ну, а музиканти надвір і танці для молоді.

– А це означає, ще раз, якщо можна.

– Але не записуйте.

Грають музики.

[00:29:02.00] Полька

[00:29:53.00]  – Говорять.

– Вона тяжка така пальцовка, канєшно. То то дуже тяжко. В нас трошки з чотирьох колінів.

– Гарна.

– Ця го гарна. Як казали термос польки, або як.

– Як казали?

– ТермОс польки. Тобто термОситись, трястись.

Грають музики.

[00:30:40.00] Підбирає мелодію

– Дуже тяжко. Сильно пальцовка скоро, а рука мліє тако. Давай.

Грають музики.

[00:30:55.00] Полька (Карело-фінська загальна назва і музиканти так називають)

[00:32:00.20]  – Говорять.

– Мають два ключі, мають три?

– Переважно на два. І три, так.

– А як називаються?

– Карело – фінська полька. Карело – фінська!

Грають музики.

[00:32:38.00] Полька (проба)

[00:33:00.00] Бердівська полька

[00:33:57.11]   Говорять.

– Бердівська. Як, Бердичів? Бердянськ, Бердянськ? Кажуть Бердичев, нє, Бердянськ.

– Від слова Бердичів?

– Нє, від слова Бердянськ. Бердянськ.

– Від міста.

– То десь під Одесов, під Одесу той город. Бердянськ то є на Азовському морі. То є Запорізька область.

– А які ви маєте такі назви?

– А то так, так іде по містах, від села до села.

Чоловік – Люди були в роз’їздах. Там хтось був на роботі та чув ту мелодію, та він там хватнув. Тут прийшов, і воно пішло. А як передаються пісні? от пішов на друге село, от там гарну пісню заспівали якусь. Раз! мелодію підхватив, переписав слова, всьо! вже тут співають хлопці, вже в нас. От і нова пісня.

– Чи є мелодії, котрі, ви думаєте, прямо від вашого села? це означає, що починали тоді давно?

– То трудно сказати. Трудно сказати. По-моєму, вже нема. Всі танці, то вони збирані.

Чоловік – Може якийсь танець є свій, як то кажуть. Але то шось трудно.

– А як збираєте тут у вас зазвичай? в каждому селі? Чи правда, шо ті музиканти, які від вас за 20 км, вони грають трошки інакше?

– Можливо й інакше. Так-так-так! змінюється мелодія трошка, перекручують його. От наприклад, наприклад, польки. Їх багато мелодій є, куплєти всякі, багато полік тих є. Граєм на весіллі, наймаємся з другими музикантами. Прийшли, доїжджали ці хлопці, допустим, на третє село, чи на четверте, в другий район. Ми поїхали туди грати. Зійшлися дві пари музикантів, його і ми, приїхали з ними, приїхали зі своїми музикантами грать там на весіллі. Ну, і грають раз ті танці, раз ті танці грають. Скільки так було, шо це не раз, та було! Теребовлянські грали, знаєте, то ж другий район. Всьо ровно вони від нас шось хватають, ми від них. От і всьо. І вже, і вже пішло.

– Чи треба було трошки раніше, особливо в 50-х і 60-х років, чи  треба було платити податок? чи вони прийшли до вас і сказали?

– Нєт, нєт. Потому, шо то не була основна професія.

– Я знаю, я знаю. Тільки в інших районах часто так робили, вони прийшли до музикантів, віддай, передай нам 30, навіть 40%.

– То то, як податок, буде. В нас того не було. В нас того не було. Не було, тому що то не професіонально. А тут вже отепер о недавно, ше того, до проголошення України, то таке доходило, шо музикантам хотіли, шоб платили патент. Ходиш по весіллях грати – плати патент! У нас був ансамбль, грали тут всі, ну то вже на електроінструментах, знаєте, таке. То з них вже брали плату, в фінвідділ віддавай, бо треба платити. А як нє, то бери патент. Патент скільки там, я знаю, скільки вони те во. Ну, шось платили.

– Там патент платити на весілля?

– Та нє, чо на весіллі, плати патент, шо ти хочеш грати то всьо. В сільській раді шось там платили. Платіть податки, от і всьо! А до того, то не було. Одно мусіш весілля відкинути на три, на податки. Грати за податки. Таке. Такі діла.

– А чи були такі жінки, яких кликали спеціально, шоб вони співали?

– Нє, то буде сват, свахи, дружки. То не то.

Чоловік – Вони мають на увазі, шоб з музикантами співали якусь пісню?

– Нє, ці жінки, шо  гості.

– Нє, хїба при случайному совпадєнію. А так якось, ну, як би сказати, як вони попали по родині, чи якось так, шо вони. Їх спеціально не запрошували. Не запрошували спеціально їх. Котрі вміли співати. То значить тоді, якщо така жінка попадала на весілля, розумієте, як така жінка попадала на весілля, значить тоді цей, весілля було веселіше, тому шо було кому розвеселювати людей. А як не було, то значить тоді не було. А так, як окремо, спеціально шоб хтось запрошував ту жінку, шоб вона звеселяла, такого не було.

Чоловік – Там хіба шо люди траплялися такі.

– Було таке.

Чоловік – Ми якось грали весілля, то зібралися такі дівчета, гуляють, співають і всьо. То тільки веселі люди.

– От як в нас, допустім, от Зубачка пішла, як вона на весіллю, так вона би співала. То вона так, як диригент, керує, і всі люди за нею співають. І вона, і ми разом з нею.

– Вона гарно вміє співати?

– Співає так гарно, шо ого!

– Чи це означає, шо можуть часом спеціально запросити її?

– Нє-нє-нє! нє. То вона може йти десь по родині, чи допустим, якась подружка може її запросити, чи сусід, шось таке во. В такому роді. А так нє. Так, шоб спеціально її запрошували десь зовсім чужа людина для неї, і в другий кінець села її хтось запросив, бо вона співає, то такого не буває. Може десь у других є й таке, людей багато.

Грає скрипка.

– Рік не дивився в її, і вона в повній сохранності і ісправна. То є німецька, ше довоєнна, довоєнна німецька скрипка.

– Це вона звідки перейшла до вас?

– А! то пішла, хто знає, де вона була.

– Давайте даровання.

– Ну, то даровання, там багато мелодій нема, там є дві, а три від сили. Вони всі майже на один мотив. Слова різні, а мелодія одна. От вам, допустим, так от.

Грають музики.

[00:43:05.00] До даровання (батькам) (у заліщицькому районі «Марусю-Марусю)

[00:43:35.01]  – До даровання (для молодиці) (у чортківському районі «На городі мак зеркатий»)

[00:44:08.00]  До даровання (для молодиці) (у чортківському районі «На городі мак зеркатий»)

[00:44:31.06]  – Говорять.

– То малому співаєм, шо цілий тиждень січку різав. То так пісня називається. Так співають слова.

Грають музики.

[00:44:48.00]  До дарування

[00:45:04.00]  – Говорять.

– Ну, і ше, або ше той во співає.

Грають музики

[00:45:24.00]  До дарування (молодицям) «Як я була молоденька любив мене не один)

[00:45:35.26]  – Говорить.

– Як я була молодим, то любив мене не один. Це молодицям співають. Молодицям співають.

– А дівчатам?

– А дівчатам, тре нагадати (сміється). Мені мелодію легше грати, як слова нагадати. Раз! і вже граєш. Я коли співали, то заграв. Ну, давай!

Грають музики.

[00:46:27.00]  Горіла сосна (весільне награвання, вальс)

[00:47:32.00]  – Говорять.

– То такий вальс.

– А коли розходились, то шо грали?

– Як молода їде, то грають просто марш. Як гості супроводжують її, і так дальше. Любий. Який влізе в голову. То не має значення.

– Чи є спеціальна мелодія, закінчається як весілля?

– Кінчається маршом. Як марш заграє, значить всі гості розходяться, і на тому кінець. І на тому кінець. Любий марш, то не має значення.

– Заграйте!

– Виграли марша, всьо, то вже закінчили, танців вже нема, всьо! лавочка закрита.

Грають музики.

[00:49:04.00]   Марш «Ми гайдамаки»

[00:49:53.18]  Говорять.

– А коли брали гроші?

– А потом музиканти ще “на коня”, ще “на коня” там, ще по сотці, чи як. Тоді розходяться, розраховуються, і пішли додому. А якшо десь дальше, то наймають якийсь транспорт, машину або шось таке, відвозять додому. А скільки раз ми це пішки йшли, туда привезли, а звідти, як хочте! ну нема! нема. То всьо спить, всьо п’яне, а нам додому то треба йти. А транспорту не було! не було транспорту. Було проїде якась одна машина, і всьо!

І ми 10 км йдем по полю, вздовж поля йдем, бо колись каждий своє поле мав. Там, хто фігуру поставив, Матір Божа. Хто хрест поставив Распятіє. Сідаєм там і граєм (сміється). Ну, граєм церковні пісні. Переграли, ідем. Бубен на плечі, ідем дальше. І так помалу додому зайдем, і ніхто нас не минає, ні автобуса. Тоді ше не було автобусів. Ніхто, ну, якась фіра їхала, машина грузова, та й всьо. А ми грали все “Назарета любить світ”.

Грають музики.

[00:51:34.00]  «Назерета любить світ»

[00:52:11.10]  – Говорять.

– Пограєм трохи, підем дальше. Вроді так, як помолилися, і йдем дальше.

– А де ви грали церковні пісні?

– Нігде, нігде! то просто так, нема шо робити. Як нема шо робити, то не. Але мелодію. Ну, хрест, допустім, Распятіє там Ісуса Христа, чи Матері Божої фігура стоїть, вона посвящувана, вона ж рахується, як святе місце, то так, як у церкві. Ну, давай заграєм церковну!

– А вчилися ви десь, чи просто грали?

– Я як ходив маленький ше такий до церкви, то шо ту пісню не чує ніколи? То є такий варіант. Було таке.

– Добре, якшо все, то можна по 100 грамів.

– Та ми шо тут не зайдем? ше буде палити бензин.

– Після 100 грам ше можна пограти. Може давайте?

– Чекай-чекай! а як то, я забувся. Якось тако.

Грають музики.

[00:53:43.25]  Краков’як

[00:54:36.13]  – Говорять.

– То називається краков’як.

Грають музики.

[00:54:45.00]  Танець «Канада»

[00:55:34.11]  – Говорять.

– Краков’як танцюють як?

– По парах, беру дівчину і танцює. От кругом так. От, наприклад, по колу йде. По колу йде, вроді як хоровод, но в парі, в парі. Вроді як хоровод отак, одно за другим по парах, одно за другим. От і колом ідут. От. Так танцюють. Тому, шо то є пісня така.

Чоловік – (читає текст пісні, але дуже тихо). То як їхали в еміграцію, то таку пісню придумали. І такий танець.

Грає скрипка.

[00:56:48.00]  грає скрипка, дуже нерозбірливо і нестійко,

[00:57:20.26]  – Говорять?

– Вам сподобалось? ви нас застали в такому виді. Треба було просто здорову хату, шоб я не бачив (сміються).

Грають музики.

[00:57:46.00] Вальс, фрагмент

[00:58:17.18]  – Говорять.

– Давайте відвеземо вас, шо ж будете йти.

– Дідуся треба відвезти, а я то так. Мені близько, скільки туто? 400 метрів мені додому. Мені 400 метрів додому. Шо то, близько зовсім. Давайте ше польку заграєм.

Грають музики.

[00:58:45.00] незрозуміло

[00:59:18.23]  – Говорять.

– Чіпляли які завгодно, і грубі, і тонкі, і ше тонші, і масткі, і всякі. А от ше другий є поклон. Це перший буде, і другий. Той самий давай.

Грають музики.

[00:59:55.00]  Фокстрот  (у блокноті «німецький»)

[01:02:11.17]   –  Говорять.

– А як ви починали?

– Тоже німецький, тоже німецький. То грали пластінками у війну, такі пластінки були. І ми з пластінки просто перекопіювали. То воєнні.

Чоловік – Але вони також були заборонені.

– Після того вони були заборонені, а зараз грай, шо хочеш, хоч чорта грай! ану давай!

Грають музики.

[01:02:56.00]  Фокстрот

[01:04:17.02] – Говорять.

[01:04:40.00] Спів Благословий, Боже