Дібрівний Микола Теофанович, гармошка, 1929 р.н., Душейко Григорій Степанович, кларнет, 1931 р.н., Пальонний Микола Сергійович, 1932 р. н. барабан

ЗАПИТАННЯ ДО ГРИГОРІЯ СТЕПАНОВИЧА ДУШЕЙКА:

— Ваш батько також грає на скрипку?

— Так, він грав, але тепер має 82 роки і вже не слухаються пальці

— Де ви взяли reed до кларнета?

— У магазині купив дерево, а з нього зробив це.

А цей кларнет має більше 100 років. Один чоловік з нашого села грав на ньому у російського царя, коли служив там. Потім його син грав. І я купив у сина років 20 тому. І тепер граю.

— Він саморобний?

— Ні, фабричний. І має такий стрій, що не підходить під духовий оркестр. Цейного строю. Високостройний. І якраз до моєї гармонії підходить.

— Коли ви були молодий хлопець. Чому рішили грати на кларнеті?

— Спочатку я грав на гармонії, трохи на скрипку, але гірше ніж батько. Після гармошки захотілося вивчитися на кларнеті. І я купив кларнет.

— Чи так бувало, що з однієї сім’ї був ансамбль?

— Так було у нашій сім’ї: я, брат, батько. Разом грали і на весіллях. А коли був маленьким, то грав людям у полі, на току, коли вони працювали.

— Чи ви граєте тепер на весіллях?

— Тепер рідше, а років три тому майже кожну неділю грали. Черга за нами була. Інколи люди переносили весілля, аби нам виходило грати у них. Замовляли за місяць.

— Скільки вони платили за весілля?

— Років сім –вісім тому ми брали по 15 крб за два дні весілля. А тоді дійшли до 90 крб.

— На західній Україні часто бувало, що чоловік, котрий грає на барабані, має менше грошей.

— У нас порівну завжди.

— Склад музики 15-20 років був такий самий?

— Так, але часом була скрипка. Тоді кларнет ні. Бо кларнет забиває скрипку, її не чути.

Тому , коли скрипка, то ще є гармошка і барабан. Або: кларнет, гармонія, барабан

— Чи був у вас бас?

— Колись так, а тепер нема. Був бас, ще була фісгармоніям. Я пам’ятаю, що до батька приносили ремонтувати. Мала таке управління ногами.

— Коли ви грали весільні марші?

— Коли весільна процесія виходить з дому до клубу, або коли молодий приїжджає до молодої і зустрічають гостей.

— Чому йдуть до клубу?

— Щоб там розписатися.

— Метелиця — це не тільки пісня?

— Так, це і танець старовинний, козацький. Тепер старші люди ще можуть танцювати.

— Ви знаєте прикарпатські, польські танці з нот?

— Десь хтось наспіває — заграю. Буває інколи з нот.

— Ви граєте єврейський, циганський , польський, венгерський, білоруський. 

Чому люди це хотіли?

— Так, наприклад, танець циганський. Дуже хочуть, щоб заграли на циганському весіллі — тоді танцюють усі підряд.

— Чи ви говорите, що пісня має одне чи два коліна?

— Ми вживаємо це слово, коли говоримо, наприклад, що полька має одне, два чи три коліна.

— Коли на весіллі грала духова, то це які інструменти?

— Це частина духового оркестру.

— А які інструменти були раніше в селі?

— Скрипка, гітара, мандоліна, кларнети.

— Чи колядують тепер у вас?

— Тепер колядували й щедрували. І по хатах, і на сцені. У цьому році “виряджали святки” до трьох годин ночі. Раніше це називали:  “тягати гребені”.